Гіпертензійно-гідроцефальний синдромГіпертензійно-гідроцефальний синдром найчастіше зустрічається в клініці ураження головного мозку, зумовлений надмірним накопиченням спинномозкової рідини (ліквору) у шлуночках мозку і під його оболонками, що виникає внаслідок перешкоди відтоку, надмірного утворення або порушення зворотнього всмоктування ліквору. В народі кажуть про підвищення внутрішньочерепного тиску.

Головний мозок людини має декілька порожнин, які називаються шлуночками, і вони поєднуються між собою та заповнені спеціальною рідиною – ліквором, яка виробляється особливими структурами – судинними сплетеннями. Потім ліквор всмоткується венозними судинами і замінюється новим. Головний мозок, враховуючи його високу потребу в кисні, потребує підвищеного кровопостачання, тому кров до нього притікає чотирма великими артеріями, і відтікає по венам. Для правильного функціонування головного мозку необхідними умовами є безперешкодний рух ліквору між шлуночками та оболонками, гарне всмоктування його у венозну сітку та відтік крові з мозку по венам.

Причини гіпертензійно-гідроцефального синдрому

При порушенні у будь-якій ланці ліквородинаміки затруднюється відтік надлишкової рідини, вона накопичується у шлуночках мозку, розширюючи їх. Вени переповнюються кров’ю, причому у дітей першого року життя збільшується не лише розмір шлуночків мозку, але й розмір голови. Велике тім’ячко збільшується у розмірах, набухає, пульсує, розходиться стрілоподібний шов, але саме це допомагає дитині довго компенсувати надмірне накопичення рідини.

Гідроцефалія — це "водянка" мозку, надлишкова рідина. Гіпертензія — це підвищення тиску, що виникає внаслідок тиску рідини на речовину мозку. Обидва компоненти тісно взяємопов’язані між собою, тому звідси назва –"гіпертензійно-гідроцефальний синдром".

Варто підкреслити, що даний синдром може виникнути як внаслідок органічного ураження головного мозку ("механічною" закупоркою відтоку рідини пуухлиною або гематомою), так і неорганічного ураження, пов’язаного із зниженням судинного тонусу, загалом венозного, що призводить до затруднення відтоку надлишкової рідини та переповненню шлуночків мозку.

Симптоми гіпертензійно-гідроцефального синдрому

У дітей віком більше року ознаки внутрішньочерепної гіпертензіі можуть розвиватися дуже швидко, вони проявляються сильним, нападоподібним головним болем, найчастіше вранці. Змінюється поведінка дітей, спочатку вони неспокійні, їх дратує будь-який зовнішній подразник (яскраве світло, гучний звук тощо), потім діти стають в’ялими, менш рухливими. Іноді спостерігається фіксоване положення голови, страждальний вираз обличчя. На очному дні відмічаються застійні явища, зниження гостроти зору.

Лікування гіпертензійно-гідроцефального синдрому

Лікування гіпертензійно-гідроцефального синдрому і його ефективність в першу чергу залежить від причини, яка його викликала. Тому правильна діагностика є відправною точкою в лікуванні синдрому. Це дає можливість правильно підібрати комплекс лікувальних заходів.

Гіпертензійно-гідроцефальний синдром добре піддається впливу методики, яка називається мануальна терапія, коли мова йде про блок для відтоку венозної крові при патології шийного відділу хребта. Також використовується масаж спини, особливо шийноговідділу хребта. При необхідності використовується вигрівання, лазеротерапія, магнітотерапія.

Хвороби хребта: