Гігрома являє собою доброякісне пухлиноподібне утворення, яке нічого спільного із злоякісними пухлинами не має. Це кіста, яка формується з синовіальної оболонки суглобу, або із синовіальної оболонки піхви сухожиль.

Вміст гігроми зазвичай серозний, іноді серозно-слизовий або фібринозний, тобто зі специфічними згустками, які називаються "рисовими зернами". При попаданні крові у вміст гігроми він стає геморагічним.

Гігрома частіше розвивається в ділянці променезап’ясного суглобу із синовіальної оболонки цього ж суглобу, також із сухожильних оболонок на тильній або долонній поверхні кисті. Також гігрома може розвиватися в ділянці стопи та ахілового сухожилля. Гігрома може бути однокамерною та багатокамерною.

Причини розвитку гігроми

Зазвичай гігрома виникає внаслідок дії травмуючих факторів, але бувають і інші причини. Можна виділити основні причини виникнення гігроми:

  • Пряме травмування сухожилля – причина, яка викликає набряк, запалення і потім може призвести до формування закритого мішечка із серозним вмістом.
  • Одноманітні фізичні навантаження на певні суглоби та сухожилля – одна із частих причин. При виконанні повторюваних рухів тривалий час, наприклад, у тенісистів, піаністів, кухарів, тощо, з’являється хронічне пошкодження синовіальної оболонки, що з часом може призвести до виникнення гігроми.
  • Тендовагініт, особливо його хронічний перебіг, нерідко призводить до формування гігроми.
  • Бурсит – при накопиченні рідини в суглобовій сумці при запаленні відбувається збільшення тиску всередині, що може призводити до потоншення сумки в деяких місцях і формуванню вип’ячувань, які видно під шкірою.
  • Перенесені операції на кисті або стопі також часто являються причиною виникнення гігроми. Відбувається це так: рубцева тканина сприяє формуванню капсул, які з часом заповнюються рідиною і формують гігрому.

 

Симптоми гігроми

Основна скарга, яка турбує хворого – це наявність дефекту, тобто вузлика, який спричиняє незручності у повсякденному житті. Дуже рідко виникає біль в ділянці гігроми, частіше при надавлюванні на неї. При інфікуванні біль турбує постійно, з’являється відчуття розпирання, порушується функція кінцівки.

Гігрома кисті, при локалізації на долонній поверхні, може викликати синдром зап’ясного каналу.

Для діагностики достатньо огляду та пальпації, додатково проводиться ультразвукова діагностика.

Лікування гігроми

Лікування поділяється на консервативне та хірургічне. Лікування консервативними методами включає використання фізіотерапевтичних процедур. Також іноді достатньо просто розчавити гігрому. При цьому капсула лопається і рідина розтікається в тканинах. Але слід сказати, що це дуже болюча процедура. Крім того, з часом може виникнути рецидив захворювання. Це відбувається тому, що сама оболонка залишається і при заростанні країв розриву в ній може накопичуватися рідина.

Із фізіотерапевтичних процедур використовується ультразвукова терапія, яка знімає набряк і запалення, а також сприяє розволокненню капсули. Окрім того проводиться ударно-хвильова терапія, а також лазеротерапія для стимуляції регенерації тканин.

Фізіотерапія, зазвичай, дозволяє справитись із захворюванням, але, якщо лікування консервативними методами не усуває гігрому, тоді проводиться хірургічне втручання. Воно полягає в тому, що проводиться повне висічення капсули. Операція проводиться під місцевим знеболенням.

Доречі, після операції також може наступити рецидив захворювання, тому потрібно спочатку проводити консервативне лікування і тільки при його неефективності використовувати хірургічний метод.

Захворювання суглобів: